Ця дівчина... Обличчя, як з ікон.
І ви її збираєтесь карати?!
А що, як інший вибрати закон,—
не з боку вбивства, а із боку зради?
Ліна Костенко "Маруся Чурай"
Шановні студенти!
Ми з вами долучаємось до вивчення видатного явища в українській літературі - роману Ліни Костенко "Маруся Чурай". Історичний, соціально-психологічний роман у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай» критики назвали енциклопедією духовного життя України XVII століття. Твір уперте прийшов до читача в 1979 році, тобто писався у період вимушеної тривалої мовчанки поетеси між збірками «Мандрівки серця» та «Над берегами пічної ріки». Варто згадати й те, що негативні внутрішні рецензії затримали вихід роману ще на кілька років. Лише після спеціальної ухвали Спілки письменників України твір побачив світ.
Про Марусю Чурай, дівчину з легенди, створено перекази, написано нариси, розвідки, художні твори. До осмислення феномену її життя і творчості зверталися Г. Квітка-Основ'яненко, М. Старицький, В. Самійленко, С. Руданський та інші. Проте безперечним є те, що про цю постать історія не залишила нам жодного свідчення. Інша річ — легенда. Вона приписує Марусі авторство таких популярних пісень, як «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю, до роботи», усього їх понад двадцять. За легендою, дівчина мала чудовий голос, була працьовитою, доброю, щирою. Жила з матір’ю. Бо батька — Гордія Чурая — спіткала смерть на полі бою (за іншими переказами — його страчено у Варшаві). Особливе місце в легенді відведено стосункам дівчини з вродливим козаком Грицьком Бобренком, який зрадив кохання, одружився з багатою. Маруся, щоб помститися, отруює хлопця настоєм із зілля. Відбувся суд, але дівчину не стратили, а помилували.
Ця легенда і стала сюжетною схемою роману Л. Костенко, яку можна розглядати вдвох розгалуженнях: зображення контексту епохи, тобто широкого суспільно-політичного тла України XVII століття, і життя Марусі Чурай, історія її нещасливого кохання. Проте, використовуючи відомий сюжет, поетеса по-новому осмислює його. Це стосується трактування постаті головної героїні, зображення соціально-психологічної атмосфери епохи.
Ваше завдання:
- прочитати роман,
- за першим розділом "Якби знайшлась неопалима книга" (повний нескорочений варіант) виписати у 2 колонки обвинувачів та захисників Марусі на суді. Занотувати їх аргументи цитатно!
- усно відповісти на запитання у методичних рекомендаціях (для дистанційників - коротко письмово).
- вивчити напам'ять (через заняття) уривок із 1 розділу - слова І.Іскри:
Я, може, божевільним тут здаюся.
Ми з вами люди різного коша.
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
А ви тепер шукаєте їй кару.
Вона ж стоїть німа од самоти.
Людей такого рідкісного дару
хоч трохи, люди, треба берегти!
Важкий закон. І я його не зрушу.
До цього болю що іще додам?
Вона піснями виспівала душу.
Вона пісні ці залишає нам.
Ще тільки вирок — і скінчиться справа.
І славний рід скінчиться — Чураї.
А як тоді співатиме Полтава?
Чи сльози не душитимуть її?
А ось іще так уявляють Марусю Чурай:
