вівторок, 17 лютого 2015 р.

Ліна Костенко. Презентація однієї поезії. Студентські творчі роботи.

Ліна Костенко. Презентація однієї поезії. Студентські творчі роботи.

Шановні студенти!
     Подивіться, які гарні матеріали створили Ваші товариші, представляючи один вірш поетеси. На жаль, презентаційні матеріали викладаю без звуку. Якщо автори зможуть переробити у відеоролики, то поміняю.

Смирнова Анна 2 ВС:

Гарячкін Андрій 2ВС:
Сорокіна Тетяна:

Сидоренко Єлизавета 2АШhttps://docs.google.com/file/d/0ByCV3NNjEjRbQzZ0N3d4Ym9Jc28/edit

Тростянська Катерина2АШ: https://docs.google.com/file/d/0ByCV3NNjEjRbTTlnaFd1U19BYUk/edit

Тур Юлія2АШ: https://docs.google.com/file/d/0ByCV3NNjEjRbd1hXUnJKNEtrdG8/edit

понеділок, 16 лютого 2015 р.

Ліна Костенко. Ця дівчина - не просто так, Маруся. Це-голос наш. Це-пісня. Це-душа. Роман "Маруся Чурай"


Ця дівчина... Обличчя, як з ікон.

І ви її збираєтесь карати?!
А що, як інший вибрати закон,—
не з боку вбивства, а із боку зради?

Ліна Костенко "Маруся Чурай"


Шановні студенти!
    Ми з вами долучаємось до вивчення видатного явища в українській літературі - роману Ліни Костенко "Маруся Чурай". Історичний, соціально-психологічний роман у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай» критики назвали енциклопе­дією духовного життя України XVII століття. Твір уперте прийшов до читача в 1979 році, тобто писався у період виму­шеної тривалої мовчанки поетеси між збірками «Мандрівки серця» та «Над берегами пічної ріки». Варто згадати й те, що негативні внутрішні рецензії затримали вихід роману ще на кілька років. Лише після спеціальної ухвали Спілки пись­менників України твір побачив світ.
    Про Марусю Чурай, дівчину з легенди, створено перекази, написано нариси, розвідки, художні твори. До осмислення феномену її життя і творчості зверталися Г. Квітка-Основ'яненко, М. Старицький, В. Самійленко, С. Руданський та інші. Проте безперечним є те, що про цю постать історія не зали­шила нам жодного свідчення. Інша річ — легенда. Вона приписує Марусі авторство таких популярних пісень, як «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козачень­ки», «Грицю, Грицю, до роботи», усього їх понад двадцять. За легендою, дівчина мала чудовий голос, була працьовитою, доброю, щирою. Жила з матір’ю. Бо батька — Гордія Чурая — спіткала смерть на полі бою (за іншими переказами — його страчено у Варшаві). Особливе місце в легенді відведено сто­сункам дівчини з вродливим козаком Грицьком Бобрен­ком, який зрадив кохання, одружився з багатою. Маруся, щоб помститися, отруює хлопця настоєм із зілля. Відбувся суд, але дівчину не стратили, а помилували.
    Ця легенда і стала сюжетною схемою роману Л. Костен­ко, яку можна розглядати вдвох розгалуженнях: зображен­ня контексту епохи, тобто широкого суспільно-політичного тла України XVII століття, і життя Марусі Чурай, історія її нещасливого кохання. Проте, використовуючи відомий сю­жет, поетеса по-новому осмислює його. Це стосується тракту­вання постаті головної героїні, зображення соціально-психо­логічної атмосфери епохи.
Ваше завдання:
  • прочитати роман,
  • за першим розділом "Якби знайшлась неопалима книга" (повний нескорочений варіант) виписати у 2 колонки обвинувачів та захисників Марусі на суді. Занотувати їх аргументи цитатно!
  • усно відповісти на запитання у методичних рекомендаціях (для дистанційників - коротко письмово).
  • вивчити напам'ять (через заняття) уривок із 1 розділу - слова І.Іскри:
Я, може, божевільним тут здаюся.
Ми з вами люди різного коша.
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.

Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!

А ви тепер шукаєте їй кару.
Вона ж стоїть німа од самоти.
Людей такого рідкісного дару
хоч трохи, люди, треба берегти!

Важкий закон. І я його не зрушу.
До цього болю що іще додам?
Вона піснями виспівала душу.
Вона пісні ці залишає нам.

Ще тільки вирок — і скінчиться справа.
І славний рід скінчиться — Чураї.
А як тоді співатиме Полтава?
Чи сльози не душитимуть її?

А ось іще так уявляють Марусю Чурай:





понеділок, 9 лютого 2015 р.

Ліна Костенко. "Поезія - це завжди неповторність..."

Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці.
Ліна Костенко
Шановні студенти!
         Творчість Ліни Василівни Костенко - визначне явище в українській та світовій літературі. Безкомпромісність – це пароль поезії Ліни Костенко. Її поезія – це концентрація мислі, суворість, сучасність. У поетеси немає запопадливого спрощення словника. Перш за все, це приклад шляхетного служіння літературі, це суворий смак. 

Книжки Ліни Василівни Костенко повертають нам віру в слово. І зайве нагадувати, що позиція поета учила і учить бути вірним своєму таланту і покликанню за будь-яких обставин. Бо, як пише вона в одному з віршів, - "Ще не було епохи для поетів…" Усім цим і дорога для нас Ліна Костенко – наша сучасниця.

Ваші завдання:
  • ознайомитись з біографією Ліни Костенко (для дистанційників - створити презентацію),
  • вивчити поезію напам'ять на вибір.
  • за бажанням та для дистанційників створити презентцію вірша поетеси з використанням мультимедійних засобів (музика, ілюстрації, текст). Презентації з інтернету не надавати! Найкращі презентації будуть завантажені на блог.


  • написати твір-мініатюру "Життєва та творча позиція Ліни Костенко", використати цитати віршів.

Трохи відпочиньмо:

      Пелюстки старовинного романсу 
     Той клавесин і плакав, і плекав 
     чужу печаль. Свічки горіли кволо. 
     Старий співак співав, як пелікан, 
     проціджуючи музику крізь воло. 
     Він був старий і плакав не про нас. 
     Той голос був як з іншої акустики. 
     Але губив під люстрами романс 
     прекрасних слів одквітлі вже пелюстки. 
     На голови, де, наче солов'ї, 
     своє гніздо щодня звивають будні,                         
     упав романс, як він любив її 
     і говорив слова їй незабутні - 
     Він цей вокал підносив, як бокал. 
     У нього був метелик на маніжці. 
     Якісь красуні, всупереч вікам, 
     До нього йшли по місячній доріжці. 
     А потім зникла музика. Антракт. 
     Усі мужчини говорили прозою, 
     Жінки мовчали. Все було не так. 
     їм не хотілось пива і морозива. 
     Старий співав без гриму і гримас. 
     Були слова палкими й не сучасними, 
     О, заспівайте дівчині романс! 
     Жінки втомились бути не прекрасними. 

                          Світлий сонет
Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
        

        Моя любове! 

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Моя любове!

Більше поезій Ліни Костенко про кохання читайте тут: http://www.vseodetyah.com/article.html?id=810&menu=woman

четвер, 5 лютого 2015 р.

М.Вінграновський. Цю жінку я люблю...

     Вельми небуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і доба, що дала настроєність і масштаб цьому духові. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники… Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся…                                                                                                                                               Іван Дзюба
Ваші завдання:
  • ознайомитись з біографією поета (скласти конспект у зошиті)
  • вивчити напам'ять вірш "Сеньорито акаціє..."