Шановні студенти!
Небагато в українській літературі драматургічних творів, а зовсім мало - філологічної проблематики. М.Куліш - друг і соратник М.Хвильового та Леся Курбаса підняв саме таку проблему у комедії "Мина Мазайло" - проблему українізації кінця 20-х років. Наша сучасність дуже схожа на цей час тимчасового відродження.
- Ознайомтесь з біографією М.Куліша. Яку роль він відігравав у організації ВАПЛіте?
- Знайдіть інформацію про театр "Березіль".
- Прочитайте твір "Мина Мазайло" http://www.ukrlib.com.ua/books/printthebook.php?id=60&bookid=1
- Поміркуйте над фразою тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" Чи є сучасний зміст цієї фрази?
- Яку філологічну проблему піднімає дядько Тарас по відношенню до іншомовних слів і як пропонує її вирішувати?
Фраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" означає вібір своєї приналежности до певних ідеологій, певного народу і категоричне заперечення якогось іншого (тут - українського). Комедія філологічна, а точніше про становлення філологічних норм відносно свого прізвища і його етимології (походження). Вона не хотіла власне українського прізвища, бо вона належала до радянської тоталітарної ідеологіїї.
ВідповістиВидалитиПісля того, як Хвильовий вийшов з організаціїї ВАПЛіте, то 1927 року її очолив Микола Куліш.
ВідповістиВидалитиТьотя Мотя настільки налаштована проти всьго українського, що вважає за кращим терпіти фізичну наругу, ніж крах її духовних ідеалів. У той час багато високих посад займали представники РРФСР, ніж УРСР, тому шляхом до влади вважалась русифікація. Тьотя Мотя навіть висміює український народ, що змальовував у своєй п"єсі Булгаков "Дні Турбіних". Вона казала, якщоб Тарас і Мокій побачили таких безглуздих і дурних українців, то самі б відмовились від українізації. У наш час проблема встановлення і усвідомлення себе як представника якоїсь нації набуває нових забарвлень. Але кожна людина вирішує для себе, яка культура, побут, звичаї їй підходять, не залежно від того, де знаходиться її домівка. І не треба так засуджувати українізацію, як це робила тьотя Мотя, якщо ти себе вважаєш представником іншої нації. Українці від часу Куліша пройшли майже 100- літній шлях історією і так і не увідомили, хто ж вони є. Мабуть, кожному з нас варто згадати своє коріння, а не піддаватися впливові часу, ЗМІ.
Добе сказала. Оціню.
ВидалитиПрізвище Мазайло давалась тим, хто змазував колеса на возах, а отже займався дуже потрібною спарвою, що говорить про суто українське походження прізвища. У ряді аргументів на користь української мови дядько Тарас наводить приклади іншомовних слів, які є в ужитку російської мови і не мають відповідних саме російських еквівалентів, на відміну від україської мови, де "білет" - "квиток", "акушерка" - "повитуха". Він порушує такі філологічні проблеми як вживання іншомовних слів, і хоче довести, що в російській мові їх більше, проте в українській, якщо і є, то не перероблені як в російській. Дядько Тарас виступає за вживання української мови і за те, щоб не міняти і прізвище, тобто звернутися до свого коріння і пам"ятати про нього.
ВідповістиВидалитиДядько Тарас вважає, що українська мова не чиста, а це намішання багатьох мов, які злились в одну і утворили українську. А ще я вважаю, що суперечки між дядьком Тарасом і Мокієм - це безглузді суперечки, які не мають реального філологічного підгрунтя. А додаток до прізвища Малайло - Квач, у перекладі з німецької мови означає "несенітниця". На мою думку, це має символічне відношення до усією цієї сварки, коли люди не знають ази філології, а лише кричать і сваряться з цього приводу.
ВідповістиВидалитиТи вважаєш, що Мокій не знає ази філології? Здивувала.
ВидалитиТа й і значення прізвища суто українське. Його вже зазначила Юля Тур.
ВидалитиФраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" означає вібір своєї приналежности до певной категорії національності,тобто до певної ідеологіі,певного народу і категоричне заперечення якогось іншого народу,в цьому випадку українського.Я вважаю що вона висміювала український народ і не хотіла мати українське призвіще,тому що вона належала більш до радянської тоталітарної ідеології.Мені це нагадує арійську расу,в якій властиво панувати над іншими «меншовартісними» расами і народами..
ВідповістиВидалитиПовторюєш слова Сидоренко. Або ви десь ці фрази знайшли і списали. Пишіть самі!
ВидалитиПісля прем*єри першої п*єси '97' М.Куліша в столичному Харківському театрі І.Франка,зробила його ім*я загольновідомим.Після цього,він переїздить до Харкова,він відразу включився у літературне життя.З початком літературної дискусії у квітні 1925р. він стає на бік М.Хвильового.Наприкінці цього року утворюється ВАПЛІТЕ.Після того, як Хвильовий вийшов з організаціїї ВАПЛіте, то 1927 року її очолив Микола Куліш.Тоді він пише дуже багато нових п*єс.Наприклад:'Комуна в степах','Откак загинув Гуска' та багато інших.Він вів багаторічну плідну співпрацю з трупою театру «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом, з яким Микола Куліш познайомився у 1925 році.Він став ентральною постаттю тодішньої української драматургії.
ВідповістиВидалити1.Новий етап творчості М. Хвильового почався з 1925 року, коли він 20 листопада заснував літературно-мистецьке угруповання ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури) та почав видавати журнал «Вапліте». ВАПЛІТЕ об’єднала багатьох кращих українських літераторів, які мешкали в Харкові (П. Тичина, Ю. Яновський, М. Куліш, А. Любченко, М. Бажан, О. Довженко, М. Йогансен, О. Слісаренко, Ю. Смолич, П. Панч та ін.).
ВідповістиВидалити2.Український театр "Березіль". Заснований 31 березня 1922 Л.Курбасом, як мистецьке об’єднання «Березіль» навколо групи акторів колишнього «Молодого театру» (створений в 1918). Назва походить від першого місяця весни - березня. Працював 1922-26 у Києві, а в 1926-33 - у Харкові.
ВидалитиСтворюючи «Березіль», Л.Курбас виходив з засади, що театр повинен не відтворювати, а формувати життєві принципи людей у суспільстві. Творча практика «Березілю» зазнавала впливу емпресіонізму і конструктивізму.
Від заснування театру в ньому діяла режисерська лабораторія (режлаб), яку очолював Л. Курбас. До неї входили молоді режисери й актори, серед яких були Ф.Лопатинський, Г.Ігнатович, Б. Тягно, М.Крушельницький, Б.Балабан, В.Скляренко, В.Чистякова, В.Василько, П. Береза-Кудрицький та інші.
Протягом 1923–1924 рр. у режлабі обговорювалися принципи роботи митців, що представляли сучасний на той час німецький експресіонізм. Про це свідчить й тогочасна практика театру. Крім вистав за п’єсами Г.Кайзера («Газ»), Е.Толлера («Машиноборці», «Людина-маса») рисами експресіонізму були позначені також постановки Л. Курбаса «Джіммі Хіггінс» за Е. Сінклером, «Гайдамаки» за Т.Шевченком, «Диктатура» І. Микитенка та інші.
На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці - Харкова. Йшлося про театр «Березіль», хоч повною назвою дітища Л. Курбаса було Мистецьке об’єднання «Березіль», яке містило в собі філіали або творчі майстерні (у Борисполі, Білій Церкві, Умані, Одесі) з центром у Києві. Кожна майстерня крім постійно діючого репертуару мала своє особливе завдання, виконуючи пошукову роботу в різних галузях театрального мистецтва.
4 травня 1926 року в приміщенні Київського театру імені В.І. Леніна відбулися урочисті проводи «березільців». У колективі театру «Березіль» об’єдналися кращі мистецькі сили з усіх майстерень. 16 жовтня 1926 року розпочався перший харківський сезон «березільців» прем’єрою вистави за п’єсою Ф. Кроммелінка «Золоте черево» у приміщенні на вулиці Карла Лібкнехта, де перед тим працював театр імені І. Франка під орудою Г. Юри, сьогодні театр міститься в тому ж будинку - на Сумській, 9.
У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців – Л.Курбас, художник В. Меллер, драматург М. Куліш. У творчій співдружності вони представили вистави «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса» (1933), які набули широкого розголосу в Україні, а перші дві вистави стали причиною для всеукраїнської літературної дискусії. То був період сталінських репресій, вони не обминули й «березільців». Наприкінці 1933 року Л. Курбаса було усунено з посади художнього керівника театру, він поїхав до Москви на запрошення С. Міхоелса для роботи над виставою «Король Л»ір у Державному єврейському театрі. У Москві його арештували. 1937 року Л. Курбас був розстріляний.
Майже двадцять років «Березіль», перейменований у 1935 році на Харківський державний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, очолював Мар’ян Крушельницький. Послідовник Леся Курбаса, він створив героїко-романтичний театр.
В різні роки в театрі працювали Д.Антонович, А.Бучма, М.Крушельницький, О.Середюк. Н.Титаренко, Н.Ужвій, С.Шагайда, В.Чистякова, Й.Гірняк, Л.Сердюк, І. Мар’яненко, Ф.Радчук С.Федорцева, Л.Радчук,М.Покотило, Є.Бондаренко, Л.Криницька та інші актори.
3.Фраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!",означає що тьотя була проти українізації. Тому саме так відгукувалася про українізацію. В наш час теж є такі люди, які проти України і української мови. Вони важають, що нашою мовою повинна бути російська. Саме так, і тьотя Мотя вважала. Тому в цій фразі є сучасний зміст.
4. Дядько Тарас, хоче щоб з української мови прибрали іншомовні слова і замінити їх українськими відповідними словами, а якщо відповідника не має він пропонує їх вигадувати.
У 1925 переїжджає до Харкова, де знайомиться із такими визначними діячами української літератури як Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Юрій Яновський, Павло Тичина, Іван Дніпровський, Григорій Епік та інші. У цей період входить у літературну організацію «ВАПЛІТЕ». Веде багаторічну плідну співпрацю з трупою театру «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом, з яким Микола Куліш знайомиться у 1925 році.
ВідповістиВидалитиЗ середини 1920-их років Микола Куліш поступово стає однією з найцентральніших постатей українського літературного, громадського і мистецького життя, а також центральною постаттю тодішньої української драматургії. Через це у листопаді 1926 року його було обрано президентом «ВАПЛІТЕ» і до січня 1928 року він займав цю посаду.«Березі́ль» — український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 році в Києві. В 1926 році його було переміщено до Харкова, де він зайняв приміщення, яке до цього належало театру імені І.Франка під керівництвом Гната Юри (нині це будівля Харківського Українського академічного Драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка). Зараз назву «Березіль» носить мала сцена Харківського Українського академічного Драматичного Театру імені Т. Г. Шевченка.
Фраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" змальовує сучасні проблеми в Україні!! Багато людей в Україні на наш час теж проти Української мови,а деякі і проти усього Українського. Бо вважають що Донбас - це Росія.
Дядько Тарас по відношенню до іншомовних слів ,тобто до українських проголошував те що вони погані,зібрані по троху з усіх мов в одну українську.
Добра відповідь, оціню.
ВидалитиДякую, дівчата, за відповіді, але де ж відповіді тих, хто мовчав на заняттях?
ВідповістиВидалитиОдин із перших українських радянських театрів. Назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Першу виставу «Березілю» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу. Працював як державний театр з 1922 до 1926 у Києві, а з 1926 до 1933 — у Харкові (тодішній столиці радянської України). Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період — філософським.
ВідповістиВидалитиЗаснований Лесем Курбасом як Мистецьке об'єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу «Молодого театру», що почав свої виступи в частинах Червоної Армії. У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), близько 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру (нині Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві) та десять комітетів, у тому числі й так званий «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів.
Кожна майстерня, крім постійного репертуару, мала своє особливе завдання і займалася пошуковою роботою в різних галузях театрального мистецтва. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі 477», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»). Театр також видавав журнал «Барикади театру». «Березіль» був сміливим і міцним експериментальним колективом, у якому променіли молоді таланти — Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Іван Мар'яненко, Федір Радчук та інші.
У 1925 переїжджає до Харкова, де знайомиться із такими визначними діячами української літератури як Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Юрій Яновський, Павло Тичина, Іван Дніпровський, Григорій Епік та інші. У цей період входить у літературну організацію «ВАПЛІТЕ». Веде багаторічну плідну співпрацю з трупою театру «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом, з яким Микола Куліш знайомиться у 1925 році.
ВідповістиВидалитиЗ середини 1920-их років Микола Куліш поступово стає однією з найцентральніших постатей українського літературного, громадського і мистецького життя, а також центральною постаттю тодішньої української драматургії. Через це у листопаді 1926 року його було обрано президентом «ВАПЛІТЕ» і до січня 1928 року він займав цю посаду. У 1926–1928 Куліш входив до складу редакційної колегії журналу «Червоний Шлях», друкується у альманасі «Літературний ярмарок», пише статтю «Критика чи прокурорський допит», де захищає право митця на самобутність на внутрішню незалежність.
Дякую, Іро, дуже гарна інформація про "Березіль". Тепер чекаю на наступні відповіді по змісту твору.
ВидалитиОдин із перших українських радянських театрів. Назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Першу виставу «Березілю» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу. Працював як державний театр з 1922 до 1926 у Києві, а з 1926 до 1933 — у Харкові (тодішній столиці радянської України). Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період — філософським.
ВідповістиВидалитиЗаснований Лесем Курбасом як Мистецьке об'єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу «Молодого театру», що почав свої виступи в частинах Червоної Армії. У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), близько 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру (нині Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві) та десять комітетів, у тому числі й так званий «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів.
Художнє керівництво «Березолю» декларувало свою творчу радянську програму, проголосило боротьбу проти теорії «мистецтва для мистецтва», розважальності, рутини й штампу в театрі. «Березіль» зосередив творчі зусилля на пошуку нових сценічних засобів. На відміну від «реалістичного» театру (ідеї якого сповідував Гнат Юра), Курбас еволюціонує у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму. Він робить наголос на використанні простих декорацій, на ощадливості в коштах, ерудиції акторів та поміркованій прозорій мізансцені, до якої долучає фотографію, кіно та музику. Режисер уникає вторинності і не бажає звертатися до російських переспівів західної культури.
У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців — Л.Курбас, художник Вадим Меллер, драматург М.Куліш. У Харкові, після знайомства з М.Кулішем, Курбас остаточно піддає сумніву свої естетичні концепції і переорієнтовується. З 1926 по 1936 роки «Березіль» переживає новий період так званого національного синтезу з необароковою домінантою. Яскравими прикладами такого нового спрямування були дві вистави за творами Куліша — «Народний Малахій» (1928) та «Мина Мазайло» (1929), які стали причиною для всеукраїнської літературної дискусії.
Як діяч, він став у листопаді 1926 року президентом ВАПЛІТЕ, замінивши її лідерів Хвильового, Ялового і Досвітнього, що політично були вже “битою картою”, як битою буває в атаці перша передова лава. Аж до примусової ліквідації ВАПЛІТЕ 14 січня 1928 Куліш, запеклий у боротьбі, обороняв ВАПЛІТЕ і об'єднаних у ній ліпших українських письменників.
ВідповістиВидалитиУкраїнський театр. Заснований 31 березня 1922 Л.Курбасом, як мистецьке об’єднання «Березіль» навколо групи акторів колишнього «Молодого театру» (створений в 1918). Назва походить від першого місяця весни - березня. Працював 1922-26 у Києві, а в 1926-33 - у Харкові.
ВідповістиВидалитиСтворюючи «Березіль», Л.Курбас виходив з засади, що театр повинен не відтворювати, а формувати життєві принципи людей у суспільстві. Творча практика «Березілю» зазнавала впливу емпресіонізму і конструктивізму.
Від заснування театру в ньому діяла режисерська лабораторія (режлаб), яку очолював Л. Курбас. До неї входили молоді режисери й актори, серед яких були Ф.Лопатинський, Г.Ігнатович, Б. Тягно, М.Крушельницький, Б.Балабан, В.Скляренко, В.Чистякова, В.Василько, П. Береза-Кудрицький та інші.
Протягом 1923–1924 рр. у режлабі обговорювалися принципи роботи митців, що представляли сучасний на той час німецький експресіонізм. Про це свідчить й тогочасна практика театру. Крім вистав за п’єсами Г.Кайзера («Газ»), Е.Толлера («Машиноборці», «Людина-маса») рисами експресіонізму були позначені також постановки Л. Курбаса «Джіммі Хіггінс» за Е. Сінклером, «Гайдамаки» за Т.Шевченком, «Диктатура» І. Микитенка та інші.
На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці - Харкова. Йшлося про театр «Березіль», хоч повною назвою дітища Л. Курбаса було Мистецьке об’єднання «Березіль», яке містило в собі філіали або творчі майстерні (у Борисполі, Білій Церкві, Умані, Одесі) з центром у Києві. Кожна майстерня крім постійно діючого репертуару мала своє особливе завдання, виконуючи пошукову роботу в різних галузях театрального мистецтва.
4 травня 1926 року в приміщенні Київського театру імені В.І. Леніна відбулися урочисті проводи «березільців». У колективі театру «Березіль» об’єдналися кращі мистецькі сили з усіх майстерень. 16 жовтня 1926 року розпочався перший харківський сезон «березільців» прем’єрою вистави за п’єсою Ф. Кроммелінка «Золоте черево» у приміщенні на вулиці Карла Лібкнехта, де перед тим працював театр імені І. Франка під орудою Г. Юри, сьогодні театр міститься в тому ж будинку - на Сумській, 9.
У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців – Л.Курбас, художник В. Меллер, драматург М. Куліш. У творчій співдружності вони представили вистави «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса» (1933), які набули широкого розголосу в Україні, а перші дві вистави стали причиною для всеукраїнської літературної дискусії. То був період сталінських репресій, вони не обминули й «березільців». Наприкінці 1933 року Л. Курбаса було усунено з посади художнього керівника театру, він поїхав до Москви на запрошення С. Міхоелса для роботи над виставою «Король Л»ір у Державному єврейському театрі. У Москві його арештували. 1937 року Л. Курбас був розстріляний.
Майже двадцять років «Березіль», перейменований у 1935 році на Харківський державний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, очолював Мар’ян Крушельницький. Послідовник Леся Курбаса, він створив героїко-романтичний театр.
В різні роки в театрі працювали Д.Антонович, А.Бучма, М.Крушельницький, О.Середюк. Н.Титаренко, Н.Ужвій, С.Шагайда, В.Чистякова, Й.Гірняк, Л.Сердюк, І. Мар’яненко, Ф.Радчук С.Федорцева, Л.Радчук,М.Покотило, Є.Бондаренко, Л.Криницька та інші актори.
середини 1920-их років Микола Куліш поступово стає однією з найцентральніших постатей українського літературного, громадського і мистецького життя, а також центральною постаттю тодішньої української драматургії. Через це у листопаді 1926 року його було обрано президентом «ВАПЛІТЕ» і до січня 1928 року він займав цю посаду. У 1926–1928 Куліш входив до складу редакційної колегії журналу «Червоний Шлях», друкується у альманасі «Літературний ярмарок», пише статтю «Критика чи прокурорський допит», де захищає право митця на самобутність на внутрішню незалежність.
ВідповістиВидалитиФраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" означає вібір приналежности до певних ідеологій, певного народу і категоричне заперечення якогось іншого. Комедія філологічна, а точніше про становлення філологічних норм відносно свого прізвища і його етимології. Вона не хотіла українського прізвища, бо належала до радянської тоталітарної ідеологіїї.
ВідповістиВидалити1)Микола Куліш у листопаді 1926 року був обраний президентом «ВАПЛІТЕ» і до січня 1928 року він займав цю посаду.
ВідповістиВидалити2)«Березі́ль» — український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 році в Києві. В 1926 році його було переміщено до Харкова, де він зайняв приміщення, яке до цього належало театру імені І.Франка під керівництвом Гната Юри (нині це будівля Харківського Українського академічного Драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка). Зараз назву «Березіль» носить мала сцена Харківського Українського академічного Драматичного Театру імені Т. Г. Шевченка.Один із перших українських радянських театрів. Назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року.У Харкові, після знайомства з М.Кулішем, Курбас остаточно піддає сумніву свої естетичні концепції і переорієнтовується. З 1926 по 1936 роки «Березіль» переживає новий період так званого національного синтезу з необароковою домінантою. Яскравими прикладами такого нового спрямування були дві вистави за творами Куліша — «Народний Малахій» (1928) та «Мина Мазайло» (1929), які стали причиною для всеукраїнської літературної дискусії.
3)Фраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" має сучасний зміст саме тому ,що навіть зараз деякі люди не хочуть знати нічого українського,особливо з цим положенням на Україні!!!!
4)Дядько Тарас по відношенню до іншомовних слів ставиться дуже погано!!!тому що на його думку,ці слова зібрані з різних мов в українську!!
У 1925 переїжджає до Харкова, де знайомиться із такими визначними діячами української літератури як Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Юрій Яновський, Павло Тичина, Іван Дніпровський, Григорій Епік та інші. У цей період входить у літературну організацію «ВАПЛІТЕ». Веде багаторічну плідну співпрацю з трупою театру «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом, з яким Микола Куліш знайомиться у 1925 році.
ВідповістиВидалитиЗ середини 1920-их років Микола Куліш поступово стає однією з найцентральніших постатей українського літературного, громадського і мистецького життя, а також центральною постаттю тодішньої української драматургії. Через це у листопаді 1926 року його було обрано президентом «ВАПЛІТЕ» і до січня 1928 року він займав цю посаду.
«Березі́ль» — український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 році в Києві. В 1926 році його було переміщено до Харкова.Назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Першу виставу «Березілю» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу. Працював як державний театр з 1922 до 1926 у Києві, а з 1926 до 1933 — у Харкові (тодішній столиці радянської України). Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період — філософським.Кожна майстерня, крім постійного репертуару, мала своє особливе завдання і займалася пошуковою роботою в різних галузях театрального мистецтва. Художнє керівництво «Березолю» декларувало свою творчу радянську програму, проголосило боротьбу проти теорії «мистецтва для мистецтва», розважальності, рутини й штампу в театрі. «Березіль» зосередив творчі зусилля на пошуку нових сценічних засобів. На відміну від «реалістичного» театру (ідеї якого сповідував Гнат Юра), Курбас еволюціонує у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму. Він робить наголос на використанні простих декорацій, на ощадливості в коштах, ерудиції акторів та поміркованій прозорій мізансцені, до якої долучає фотографію, кіно та музику. Режисер уникає вторинності і не бажає звертатися до російських переспівів західної культури.
ВідповістиВидалитиУ 1933 році після арешту Леся Курбаса театр було закрито, а акторський колектив долучився до трупи Харківського українського драматичного театру ім. Т.Шевченка
В історію українського театру назавжди ввійшли сценічні образи, створені в «Березолі» — Ґонти, Вершиніна у виконанні І. Мар'яненка; Хіггінса, Дударя, Кришки у виконанні А. Бучми; Побєдоносцева, Малоштана у виконанні М. Крушельницького; Васьки Окорока у виконанні О. Сердюка; Седі, Маклени у виконанні Н. Ужвій; Катрі-комуністки, Оксани у виконанні В. Чистякової.
Фраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" говорить нам про те, що вона цілком відкрито зневажає український народ! Та коли вона тільки приїхала до Харкова,та побачила ,що надпис теперь не"Харьков", а "Харьків" вона сказала : "Зачем вы НАМ испортили город"
ВідповістиВидалитиДядько Тарас по відношенню до іншомовних слів, а тут саме до російських казав,що вони ганебні, зібрані з усіх країн потроху. Він наполягав на тому, аби не запозичувати слова, а придумувати самим.
ВідповістиВидалити1.Після того, як Хвильовий вийшов з організаціїї ВАПЛіте, то 1927 року її очолив Микола Куліш.
ВідповістиВидалити2.«Березі́ль» — український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 році в Києві. В 1926 році його було переміщено до Харкова, де він зайняв приміщення, яке до цього належало театру імені І.Франка під керівництвом Гната Юри (нині це будівля Харківського Українського академічного Драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка). Зараз назву «Березіль» носить мала сцена Харківського Українського академічного Драматичного Театру імені Т. Г. Шевченка.
Один із перших українських радянських театрів. Назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Першу виставу «Березілю» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу. Працював як державний театр з 1922 до 1926 у Києві, а з 1926 до 1933 — у Харкові (тодішній столиці радянської України). Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період — філософським.
Заснований Лесем Курбасом як Мистецьке об'єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу «Молодого театру», що почав свої виступи в частинах Червоної Армії. У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), близько 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру (нині Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві) та десять комітетів, у тому числі й так званий «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів.
1925 року у мистецькому об'єднанні «Березіль» заснована студія мови та термінології, що при допомозі Всеукраїнської Академії наук бралася виробити театральну термінологію для підготовки спеціального словника; На утворену посаду знавця української мови було запрошено Ніковського.
У квітні-травні 1926 р. Всеукраїнська театральна нарада ухвалила рішення про перейменування київського театру «Березіль» у Центральний український театр Республіки і переведення його до Харкова. «…Я пов'язую з переходом у Харків перспективи відродження „Березіля“ як такого, як того колективу, котрий не тільки плететься від постановки до постановки, котрий не те, що допускає елементи розкладових настроїв, але весь скупчений на одній меті, тобто безперечне завоювання центральної позиції», — говорив Курбас.
3.Тьотя Мотя налаштована проти всьго українського, вважає кращим для неї -терпіти фізичну силу, ніж підкорюватися українізації!
Дядько Тарас по відношенню до іншомовних слів ставиться дуже погано,тому що на його думку,ці слова зібрані з різних мов в українську!
ВідповістиВидалитиФраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" означала , що вона була проти української мови і вважала її ганебною. Я вважаю, що ця фраза сучасна і сьогодні так як більшість людей Донбасу проти української мови бо вони вважають що Донбас це Росія.
ВідповістиВидалитиФраза тьоті Моті "Лучше быть изнасилованной, нежели украинизированной!" означає вібір приналежності до певної ідеології, певного народу і категоричне заперечення якогось іншого. Комедія філологічна, а точніше про становлення філологічних норм відносно свого прізвища. Вона не хотіла українського прізвища тому що вона була проти української мови і вважала її ганебною.
ВідповістиВидалити"Березіль" - Український театр. Заснований 31 березня 1922 Л.Курбасом, як мистецьке об’єднання «Березіль» навколо групи акторів колишнього «Молодого театру» (створений в 1918). Назва походить від першого місяця весни - березня. Працював 1922-26 у Києві, а в 1926-33 - у Харкові.
ВідповістиВидалитиСтворюючи «Березіль», Л.Курбас виходив з засади, що театр повинен не відтворювати, а формувати життєві принципи людей у суспільстві. Творча практика «Березілю» зазнавала впливу емпресіонізму і конструктивізму.
Від заснування театру в ньому діяла режисерська лабораторія (режлаб), яку очолював Л. Курбас. До неї входили молоді режисери й актори, серед яких були Ф.Лопатинський, Г.Ігнатович, Б. Тягно, М.Крушельницький, Б.Балабан, В.Скляренко, В.Чистякова, В.Василько, П. Береза-Кудрицький та інші.
Протягом 1923–1924 рр. у режлабі обговорювалися принципи роботи митців, що представляли сучасний на той час німецький експресіонізм. Про це свідчить й тогочасна практика театру. Крім вистав за п’єсами Г.Кайзера («Газ»), Е.Толлера («Машиноборці», «Людина-маса») рисами експресіонізму були позначені також постановки Л. Курбаса «Джіммі Хіггінс» за Е. Сінклером, «Гайдамаки» за Т.Шевченком, «Диктатура» І. Микитенка та інші.
На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці - Харкова. Йшлося про театр «Березіль», хоч повною назвою дітища Л. Курбаса було Мистецьке об’єднання «Березіль», яке містило в собі філіали або творчі майстерні (у Борисполі, Білій Церкві, Умані, Одесі) з центром у Києві. Кожна майстерня крім постійно діючого репертуару мала своє особливе завдання, виконуючи пошукову роботу в різних галузях театрального мистецтва.
4 травня 1926 року в приміщенні Київського театру імені В.І. Леніна відбулися урочисті проводи «березільців». У колективі театру «Березіль» об’єдналися кращі мистецькі сили з усіх майстерень. 16 жовтня 1926 року розпочався перший харківський сезон «березільців» прем’єрою вистави за п’єсою Ф. Кроммелінка «Золоте черево» у приміщенні на вулиці Карла Лібкнехта, де перед тим працював театр імені І. Франка під орудою Г. Юри, сьогодні театр міститься в тому ж будинку - на Сумській, 9.
У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців – Л.Курбас, художник В. Меллер, драматург М. Куліш. У творчій співдружності вони представили вистави «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса» (1933), які набули широкого розголосу в Україні, а перші дві вистави стали причиною для всеукраїнської літературної дискусії. То був період сталінських репресій, вони не обминули й «березільців». Наприкінці 1933 року Л. Курбаса було усунено з посади художнього керівника театру, він поїхав до Москви на запрошення С. Міхоелса для роботи над виставою «Король Л»ір у Державному єврейському театрі. У Москві його арештували. 1937 року Л. Курбас був розстріляний.
Майже двадцять років «Березіль», перейменований у 1935 році на Харківський державний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, очолював Мар’ян Крушельницький. Послідовник Леся Курбаса, він створив героїко-романтичний театр.
В різні роки в театрі працювали Д.Антонович, А.Бучма, М.Крушельницький, О.Середюк. Н.Титаренко, Н.Ужвій, С.Шагайда, В.Чистякова, Й.Гірняк, Л.Сердюк, І. Мар’яненко, Ф.Радчук С.Федорцева, Л.Радчук,М.Покотило, Є.Бондаренко, Л.Криницька та інші актори.
Дядько Тарас дуже погано ставиться до іншомовних слів. Він вважає, що ці слова взяті з різних інших мов і вживаються ними у мовленні.Він наполягав на тому, аби не запозичувати слова, а придумувати самим.
ВідповістиВидалитиТвір Миколи Куліша "Мина Мазайло" схожий за проблематикою з твором І. Карпенко-Карого "Мартин Боруля".
ВідповістиВидалитиТвір Миколи Куліша "Мина Мазайло" дуже схожий своєю проблематикою з творів різних письменників!Наприклад:з твором І.Карпенко-Карого "Мартин Боруля" схожий тим,що вони хотіли змінити свої прізвища на росйські і більш благозвучні,та вклали для цього багато зусиль!Також,драматургічна діяльність М.Куліша вмотивовано зіставляється з творчістю В.Шекспіра, Ж.-Б.Мольєра, Й.Ґете, Г.Ібсена, Б.Шоу, Б.Брехта, Е.Іонеско, Т.Уільямса та інших драматургів цього ряду.
ВідповістиВидалитиТвір Миколи Куліша "Мина Мазайло"cхожий за проблематикою з твором І.Карпенко-Карого "Мартин Боруля".
ВідповістиВидалитиПісля того, як Хвильовий вийшов з організаціїї ВАПЛіте, то 1927 року її очолив Микола Куліш.
ВідповістиВидалитиУкраїнський театр. Заснований 31 березня 1922 Л.Курбасом, як мистецьке об’єднання «Березіль» навколо групи акторів колишнього «Молодого театру» (створений в 1918). Назва походить від першого місяця весни - березня. Працював 1922-26 у Києві, а в 1926-33 - у Харкові.
ВидалитиСтворюючи «Березіль», Л.Курбас виходив з засади, що театр повинен не відтворювати, а формувати життєві принципи людей у суспільстві. Творча практика «Березілю» зазнавала впливу емпресіонізму і конструктивізму.
Від заснування театру в ньому діяла режисерська лабораторія (режлаб), яку очолював Л. Курбас. До неї входили молоді режисери й актори, серед яких були Ф.Лопатинський, Г.Ігнатович, Б. Тягно, М.Крушельницький, Б.Балабан, В.Скляренко, В.Чистякова, В.Василько, П. Береза-Кудрицький та інші.
Протягом 1923–1924 рр. у режлабі обговорювалися принципи роботи митців, що представляли сучасний на той час німецький експресіонізм. Про це свідчить й тогочасна практика театру. Крім вистав за п’єсами Г.Кайзера («Газ»), Е.Толлера («Машиноборці», «Людина-маса») рисами експресіонізму були позначені також постановки Л. Курбаса «Джіммі Хіггінс» за Е. Сінклером, «Гайдамаки» за Т.Шевченком, «Диктатура» І. Микитенка та інші.
На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці - Харкова. Йшлося про театр «Березіль», хоч повною назвою дітища Л. Курбаса було Мистецьке об’єднання «Березіль», яке містило в собі філіали або творчі майстерні (у Борисполі, Білій Церкві, Умані, Одесі) з центром у Києві. Кожна майстерня крім постійно діючого репертуару мала своє особливе завдання, виконуючи пошукову роботу в різних галузях театрального мистецтва.
4 травня 1926 року в приміщенні Київського театру імені В.І. Леніна відбулися урочисті проводи «березільців». У колективі театру «Березіль» об’єдналися кращі мистецькі сили з усіх майстерень. 16 жовтня 1926 року розпочався перший харківський сезон «березільців» прем’єрою вистави за п’єсою Ф. Кроммелінка «Золоте черево» у приміщенні на вулиці Карла Лібкнехта, де перед тим працював театр імені І. Франка під орудою Г. Юри, сьогодні театр міститься в тому ж будинку - на Сумській, 9.
У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців – Л.Курбас, художник В. Меллер, драматург М. Куліш. У творчій співдружності вони представили вистави «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса» (1933), які набули широкого розголосу в Україні, а перші дві вистави стали причиною для всеукраїнської літературної дискусії. То був період сталінських репресій, вони не обминули й «березільців». Наприкінці 1933 року Л. Курбаса було усунено з посади художнього керівника театру, він поїхав до Москви на запрошення С. Міхоелса для роботи над виставою «Король Л»ір у Державному єврейському театрі. У Москві його арештували. 1937 року Л. Курбас був розстріляний.
Майже двадцять років «Березіль», перейменований у 1935 році на Харківський державний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, очолював Мар’ян Крушельницький. Послідовник Леся Курбаса, він створив героїко-романтичний театр.
В різні роки в театрі працювали Д.Антонович, А.Бучма, М.Крушельницький, О.Середюк. Н.Титаренко, Н.Ужвій, С.Шагайда, В.Чистякова, Й.Гірняк, Л.Сердюк, І. Мар’яненко, Ф.Радчук С.Федорцева, Л.Радчук,М.Покотило, Є.Бондаренко, Л.Криницька та інші актори.
Тьотя Мотя настільки налаштована проти всьго українського, що вважає за кращим терпіти наругу, між країнами, але не в якому разі не приймати українську культуру і мову.Це навіть зображуеться в єпізоді коли вона приєздить до Харькова, коли вона тільки приїхала до Харкова,та побачила ,що надпис теперь не"Харьков", а "Харьків" вона сказала : "Зачем вы НАМ испортили город"
ВидалитиД.Тарас дуже не приязно ставиться до іншомовних слів. Він завжди говорив і пропонував щоб слова придумувалі самі люди.
ВидалитиТвір Миколи Куліша "Мина Мазайло"cхожий за проблематикою з твором І.Карпенко-Карого "Мартин Боруля". В творі Карпенко-Карого також головні герої змінюють прізвиша на більш заможні і звучні!
ВидалитиПобачила. Нагадайте, виставлю бали. Проаналізую при зустрічі!
ВідповістиВидалитиОбговорення закрите.
ВідповістиВидалити